Природна система захисту від чужорідних речовин не володіє вузькою специфічністю і інактивує в організмі багато чужорідних речовин з різною швидкістю. На першому етапі речовина піддається окисленню з приєднанням гідроксильної групи. Чужорідна речовина стає водорозчинною, токсичність вихідної речовини знижується і утворений метаболіт виділяється через нирки. А може вступати в другу стадію перетворень – реакцію кон’югації, в результаті якої речовина втрачає токсичність і виділяється з сечею.

Ендогенна детоксикація різних мікотоксинів протікає з різною швидкістю і відрізняється у тварин різних видів для одного й того ж токсину. Але, про подібну інактивацію можна говорити тільки в тому випадку, якщо вміст токсинів в кормі не перевищує гранично допустимі значення, що можливо проконтролювати лише в лабораторних умовах. Крім того, навіть після знищення цвілевих грибів мікотоксини залишаються в кормах завдяки своїй стабільності та стійкості до термообробки. Методи екструзії і грануляції кормів також не є ефективними.

Найбільш використовуваним методом захисту тварин від мікотоксикозів є застосування змішаних з кормом адсорбентів мікотоксинів. В природі представлена величезна кількість різних мікотоксинів, але вони характеризуються абсолютно різною хімічною структурою. Тому ефективність сорбенту визначається його здатністю зв’язувати більшу кількість токсинів з різними молекулярними масами, хімічною будовою та полярністю.