Антигельмінтні препарати

Антигельмінтними препаратами називають лікарські речовини, що застосовуються для лікування і профілактики гельмінтозів у тварин. Механізм дії антигельмінтних препаратів різниться у зв’язку з морфологічними, фізіологічними, біологічними та іншими особливостями між окремими класами і групами гельмінтів. Вони можуть мати різну чутливість до одних і тих же антигельмінтних препаратів. В силу своєї хімічної природи і відмінностей в фармакодинаміці, препарати діють по різному на одні й ті ж групи гельмінтів.

  1. Піперазин (піперазин сульфат, піперазин фосфат, діетил карбомазін). Ці препарати викликають параліч нервово-м’язової системи гельмінтів, мають холінолітичний вплив, чим порушують проходження імпульсів. Солі піперазину широко застосовуються проти аскарид, філярій і легеневих нематод;
  2. Імідазолтіазоли (тетрамізол, левамізол, пірантел). Дія цих препаратів заснована на деполяризації нервово-м’язових блокуючих агентів, як у нематод, так і у їхніх господарів. Застосовуються проти багатьох нематод, що особливо паразитують в шлунково-кишковому тракті;
  3. Бензімідазоли (тіабендазол, мебендазол, парбендазол, оксібендазол та інші). Ліки цієї групи зазвичай діють на клітини кишечника гельмінтів, перешкоджаючи всмоктуванню глюкози, чим викликають голодування гельмінтів. Вони практично нешкідливі для тварин. Однак гельмінти при багаторазовому використанні виробляють стійкість до них. Препарати можна використовувати груповим методом. Їх широко використовують проти нематод у вівців і коней, рідше проти цестод і трематод;
  4. Авермектини. З цієї групи тільки івермектин має широке застосування проти нематод. Препарат підсилює звільнення і зв’язування гамма-аміномасляної кислоти в нервових синапсах гельмінтів. Препарат діє як нейромедіатор, передаючі сигнали між нейронами. Івермектин розриває ці сигнали, що призводить до паралічу нематод;
  5. Органофосфати. Проти нематод активні деякі органофосфорні з’єднання (дихлофос, халоксон, тріхлорфон). Вони пригнічують холінестеразу, що призводить до накопичення ацетилхоліну, паралічу нематод і їх видалення з кишечника. Ця група ліків використовується в основному для коней. Препарати мають додаткову інсектицидну дію, їх використовують проти личинок шлунково-кишкових оводів;
  6. Саліціланіліди (нітрозоканат, клозантел, нітроксініл, рафоксанід, оксиклозанід та інші). Препарати перешкоджають продукування АТФ паразита шляхом порушення окисного фосфорилювання. Найчастіше використовуються при фасціольозі, а ніклозамід проти легеневих гельмінтів.

Антигельмінтні препарати найчастіше вводять орально в формі: таблеток, драже, порошків з їжею, питвом, в капсулах за корінь язика і за допомогою зонда. При деяких гельмінтозах ліки вводять ректально. При м’язових, легеневих, печінкових, ниркових, порожнинних та інших гельмінтозах антигельмінтні препарати вводять парентерально: підшкірно, внутрішньом’язово, інтратрахеально, зовнішньо.

Антигельмінтні препарати застосовують індивідуально (особливо високотоксичні для організму тварин і птиці) або груповим методом. Кратність застосування може бути різною. При кишкових гельмінтозах зазвичай достатньо одно- або дворазового застосування, при інших гельмінтозах необхідне більш тривале лікування. Доза препарату може використовуватися одноразово або дрібно, якщо це підвищує ефективність.

У деяких гельмінтів виробляється стійкість до антигельмінтних препаратів. Таке явище спостерігається при застосуванні препаратів, що містять бензімідазольну групу. Тому рекомендується при застосуванні чергувати препарати, що відносяться до різних хімічних груп, з урахуванням змінюваності поколінь гельмінтів.

При застосуванні антигельмінтних препаратів слід дотримувати обережності, особливо при використанні високотоксичних ліків, оскільки може виникнути отруєння.

При отруєнні тварин фосфорорганічними препаратами застосовують атропін внутрішньом’язово в дозі 0, 5 мг/кг (5 мл 1% розчину на 100 кг) – ВРХ, коні, свині.

При важких отруєннях з рецидивами атропін вводять повторно з інтервалами 6-12 годин. Для підвищення ефективності лікування слід додатково ввести внутрішньовенно 10% розчин хлориду кальцію в дозі 0,5 мл/кг 1-2 рази на добу протягом 2-3 діб, 4% розчин глюкози в дозі 1 мл/кг і інші препарати (вітаміни, серцеві засоби) в залежності від показань).

Щоб уникнути отруєнь велике значення мають запобіжні заходи:

  • Попереднє випробування препарату на невеликій групі господарсько тварин;
  • Повноцінна годівля;
  • Дотримання інструкцій із застосування антигельмінтних препаратів;
  • Точне дозування;
  • Суворе дотримання режимів годівлі та напування.